“Доки люди писатимуть писанки, доти у світі існуватиме любов” – каже народна мудрість.
В очікуванні величного свята Великодня у Самбірському фаховому коледжі культури і мистецтв відбувся майстер-клас з писанкарства який тривав три дні. З ініціативи директора Самбірського фахового коледжу культури і мистецтв Петрівської Галини Петрівни ми гостинно приймали діток загальноосвітніх закладів з м. Торецьк Донецької обл. Вони були змушені покинути свої домівки через війну, яка почалася в Україні та тимчасовий прихисток їм надала спецшкола-інтернат “Берегиня” (м. Самбір). Супроводжували дітей п. Ілона і п. Світлана, які за час перебування у нашому місті стали для малечі і порадниками, і вчителями, і друзями, і навіть мамами.
У Великодній майстерні навчали учасників розписувати Великоднє яйце викладачі коледжу Марія Михайлівна Струс та Віра Йосипівна Маруняк. Спочатку майстрині коротко розповіли нашим гостям про звичаї і традиції Великодніх свят, що збереглися на Заході України. Вони показали процес створення писанок, акцентувавши увагу на особливостях технології роботи писачком, писання воском, фарбування яєць. Для діток таке заняття було новим, але воно захопило їхню увагу і хоч не все виходило як слід, проте діти залишились задоволені від самого процесу створення писанки та результату який вони отримали.
У творчому процесі дітки охоче слухали про те, які саме писати орнаменти на яйцях, що вони символізують. Допитливо цікавились і були уважно налаштованими, запитували, раділи, почувались безтурботними, щасливими, на мить забувши з якого пекла вони приїхали.
Під завершення акції дітки отримали у подарунок м’які іграшки за сприяння настоятеля храму св. князя Володимира ПЦУ у місті Новий Калинів о. Я. Фабіровського. Директор коледжу щиро подякувала усім причетним до дійства, а особливо нашим гостям, від тепер вже і друзям, бо за ці три дні ми встигли зблизитися і потоваришувати, пригостивши малечу смачними гостинцями – пасочками, які нам напекла п. Надія Пукаляк. Спільна праця завжди вінчається успіхом, а в такий час і для таких дітей якось особливо.
Надіємось у кожної дитини залишаться приємні спогади, і з часом їм захочеться писати знову і знову, а надалі навчати вже своїх діточок. Раділи і ми, коли бачили радісні, сяючі оченята наших гостей, які ніжно тулили до грудей свої перші писанкові витвори, свої писаночки! Здається нам вдалося донести ту краплину добра, любові, дружби.
ВЕЛИКОДНЮ БУТИ! БУТИ І УКРАЇНІ!