Невблаганно спливає час. Але не старіє пам’ять. Вона повертає нас до жахливої трагедії, що сталася 37 років тому.
Для історії людства – це всього лише мить. Для нас, живих свідків цієї біди – вічність, бо попіл і сльози Чорнобиля – скорботної матері України – ніколи не перестануть стукати у наші серця.
Оспіваний мирний атом, здавалося б приручений і покірний, вийшов з-під влади людини. Втихомирити його вдалося дуже дорогою ціною. З плином часу Чорнобильське лихо не зникло, воно глибше проникло у життя нашого суспільства втратами померлих, хворобами живих.
Чорнобильська атомна електростанція принесла найбільшу екологічну катастрофу, найбільше планетарне потрясіння. Ця трагічна подія назавжди увійшла в історію людства як «аварія століття».
Що нас ще чекає в майбутньому ми не знаємо. Скільки випробувань ще маємо пережити нам не відомо, але ми точно знаємо, що український незламний народ вистоїть, Україна відродиться, бо ми разом і ми сила!
У коледжі відбувся виховний захід приурочений цій сумній події.
Л. Заріцька
